Руслан Нонка — успішний український підприємець, який вирішив підкорити доволі незвичні ніші. Він вирішив інвестувати в книги та падел-корти. Руслан створив видавництво Lobster, яке перекладає наукову фантастику з п’яти мов — від японської до китайської — і видає історичну літературу про Африку, Латинську Америку та Палестину. Паралельно запустив платформу Pax.com.ua для українських письменників-фантастів і відкрив падел-клуб в UNIT.City.
У цьому інтерв’ю Руслан відверто розповідає, чому видання однієї книги коштує $10 000 та окупається 3–4 роки, скільки заробляють українські автори (спойлер: $2000–4000 за книгу), як AI змінює книжкову індустрію, і чому падел — це не мода, а соціальний рух із перспективним майбутнім.
Про перехід від гемблінгу до нових проєктів
— Як так сталося, що з гемблінгу перейшов на фантастику та падел?
— Я спорт дуже люблю й стараюся займатися ним усе життя. До 30 років я перепробував багато: футбол, тренажерна зала, плавання. Але після 30 мені спорт так набрид, що стало нецікаво. Водночас у нас у всіх робота сидяча, і спорт потрібен. Я довго шукав ігровий вид спорту, який би мене захопив.
Товариш порадив падел. Я спробував зіграти на першому падел-корті в ЖК «Республіка» — мені сподобалося. По-перше, падел — не такий травматичний, як великий теніс. По-друге, тут легкий поріг входу. У великому тенісі я пів року тренувався, але так і не зміг зіграти повноцінний матч. А тут п’ять занять — і ви вже можете грати 2×2. Це фаново й цікаво.
На той час залів було мало, усе постійно зайнято. Я подумав: класно було б відкрити зал. Тим більше завжди хотів займатися тим, що самому подобається. Знайшов UNIT.City, вони теж хотіли відкривати падел-корт. Домовилися про партнерство. Відкрили першу чергу падел-кортів, зараз добудовується друга черга — ще три корти, футбольне поле, тенісний корт і клубний будинок.
Що ж до гемблінгу, то близько року тому я відійшов від цієї сфери. Зараз я переважно тільки консультую з погляду маркетингу. Іноді до мене звертаються, тому що маркетинг — це моя основна експертиза ще з часів рекламного бізнесу, і це те, що я вмію.
Про книжковий бізнес
— А про книги розкажи.
— Мій перший бізнес був пов’язаний із книгами — інтернет-магазин із бізнес-літературою. Він недовго проіснував, але книги я дуже люблю. Люблю читати, люблю книгу як предмет.
Виникла ситуація, коли захотілося робити щось, що відгукується в душі. Я подивився на книжковий ринок в Україні — він дуже маленький. Це готовність більше ризикувати та вкладати інвестиції. Визначив для себе дві ніші: наукова фантастика й історія. Наукову фантастику системно не дуже видають в Україні. З історією — контенту дуже мало.
Один із принципів, який мені близький у всіх проєктах — принцип різноманіття. Якщо наукова фантастика — перекладаємо з п’яти мов: англійська, японська, китайська, німецька, французька. Хочу показати бачення майбутнього різних частин світу, різних країн.
— Як організований книжковий бізнес? У вас є переклад, типографія, книгарня?
— Є група людей, які відбирають книги. Дивимося премії, авторів у різних країнах, шукаємо анотації, фідбеки, щось читаємо. Зв’язуємося з правовласниками — це великі компанії. Купуємо права на видання книги. Далі робимо переклад — у нас близько 20 перекладачів, усе на підрядах. Верстаємо, оформляємо, робимо самостійно обкладинки й відправляємо в типографію.
Типографський бізнес — це окремий бізнес, не пов’язаний із книжковим. Як правило, ні в кого з видавництв немає своєї типографії.
До книг з історії підходимо ще детальніше. У нас є науковий редактор — він читає книгу, пише рев’ю, потім обговорюємо й відправляємо в друк.
Видання книги з маркетингом коштує до $10 000.
— Наскільки швидко окуповується така інвестиція?
— Ми цілимося на 3–4 роки. Дуже багато залежить від першого тиражу. Якщо перший тираж залетів і ти додруковуєш, то вже більше заробиш. Що популярніша книга, то більше заробляєш.
Зараз ми продаємо десь 1200 книг на місяць. Це покриває нам десь 15% витрат. Це не IT, на жаль. Швидкості немає тієї, до якої я звик.
— Власна книгарня є?
— Ми називаємося Lobster, сайт lobster.net.ua. Дистрибуція налагоджена для всіх великих продавців. У будь-який магазин зайдеш — знайдеш нашу літературу. В онлайні ми скрізь є — Yakaboo, Megogo, Yabook. В офлайні, за винятком однієї мережі, працюємо з усіма.
Про AI в книжковій індустрії
— Сьогодні обговорювали тему — багато людей розповідають, як на Amazon AI-книжки друкують. Ти бачив цей тренд? Чи можна заробити на AI-книжці на Amazon?
— Книжкова спільнота з трепетом ставиться до AI. Це прямий конкурент, який може забрати роботу в людей. Нам навіть заборонено в контрактах використовувати AI для перекладу чи озвучування книжок. Тільки вручну. Книжкова галузь дуже консервативна й традиційна.
З іншого боку, я особисто вітаю те, що відбувається з AI — демократизація доступу. Люди отримали можливість набагато краще працювати з інформацією. Я сам використовую три різні AI, навчаю писати AI-агентів.
Мені здається, від цього нікуди не піти. Просто треба придумати форму, у якій це буде. Не вийде заплющити очі та сказати, що AI — це погано. Але й AI повністю людину замінити не має. Ми маємо щось придумати.
AI — це інструмент, що відкриває нові можливості й доступ до проєктів, які раніше не могли зайти без мільйонів доларів. Для книжної індустрії буде важко, складно, але якийсь формат випрацюється.
Про український ринок наукової фантастики
— Ви оцінювали обсяги ринку наукової фантастики в Україні?
— Я роки три тому робив серйозний ресерч книжкового ринку в цілому. Наукову фантастику окремо не рахували — дуже складно. Кожен магазин визначає фантастику по-різному. Хтось містику відносить до фантастики, хтось — ні. Думаю, це десь 10% ринку.
Я більше цілюся не на ринок, а на тиражі. Мені б хотілося, щоб середній тираж наших книг на дистанції був 5000–7000 книг. Зараз тираж 10 000 — це, мабуть, «Дюна», коли фільм виходить, і Макс Кідрук, який продає свої книги великими тиражами. Усе інше — кілька тисяч книжок, це вже добре вважається.
— Який середній чек книжки?
— Десь 550–600 гривень.
Про платформу для українських авторів
— Як ти бачиш потенціал українських письменників-фантастів? Чи є вони?
— Так, додатково я запустив платформу Pax.com.ua — для авторів, які пишуть наукову фантастику й фентезі. Хочу стимулювати створення контенту тут.
Місяць десь як запустили, зараз допилюємо, змінюємо систему рейтингу трохи. В ідеалі хотілося б кращі твори на платформі відбирати й видавати. А далі — щоб з’явилися права на ці твори, анімаційні серіали, кіносеріали, комікси. Щоб це стало фабрикою створення контенту.
Ми відкрилися, у нас десь 30 авторів додалося. Я стараюся читати по одній книжці на місяць із платформи. Уже бачив кілька непоганих авторів. Кілька людей мені навіть сподобались. Одного думали видати, але не домовилися — він, здається, в іншому видавництві буде.
Потенціал точно бачу. В ідеалі я б хотів, щоб ми не тільки видали в Україні цих авторів, а й за кордоном продовжували — щоб про них знали. Щоб перекладали на англійську, польську, інші європейські мови.
— Скільки може заробити автор, якщо напише класну книжку?
— Якщо автор не іменитий, права в Україні коштують $500 і 7% роялті. Дві, три, чотири тисячі доларів. Пишучи книжки, ти не нагодуєш родину.
Ринок контенту в Україні маленький. Багато артистів, музикантів — у них, крім виступів, є звичайна робота в офісі. Я недавно дізнався, що багато відомих хлопців просто ходять і працюють менеджерами в офісі. Маленький ринок, немає де розвернутися.
Усе залежить від економіки. Усе математично пов’язано. Хочете більше контенту? Влийте $100 млн у ринок, буде більше кращого контенту. Дуже проста математика.
— Ти розраховуєш, що буде краще? Який прогноз?
— Я дуже хотів у цьому проєкті знайти якісь системні зрушення, які можу зробити, але поки не бачу. У мене є свій шлях — потихеньку буду допомагати розвивати україномовний контент і контент українських авторів на своєму рівні. Чи виллється це в супермасштабну історію — не знаю. Поки роблю те, що можу.
Про падел як бізнес
— Падел — це мода на деякий час чи заняття надовго?
— У паделу є дуже конкретно виражена ніша. Це люди, які не хочуть заморочуватися серйозними тренуваннями, але хочуть підтримувати форму, провести час із користю, потусити з друзями. Це соціальний рух.
Я не бачу іншого виду спорту, який би це закривав. Завдяки цьому він збережеться, збереже свою аудиторію.
Наскільки він виросте в Україні — залежить від кількох чинників:
- Інфраструктура: її дуже мало. Дитячих груп немає для занять паделом. Залів сім, мабуть, у Києві й околицях, з яких у межах міста — чотири. Усе завжди зайняте. А побудувати залу в Києві — або це проєкт як частина інфраструктури (як UNIT.City), або земля коштуватиме дуже дорого, і вийде нерентабельно.
- Медійність: наскільки спорт отримає трансляції. Якщо він стане олімпійським видом спорту або почнуть проходити системні світові чемпіонати — привабить аудиторію.
Якщо коротко: свою нішу він завжди буде займати, а наскільки вона буде велика — залежить від різних чинників.
— Деякі кажуть, що економічно падел вигідніше за теніс розвивати — менше витрат, більше профіту.
— Я про теніс не дуже знаю. Падел-теніс ми цілимося окупити за 3,5 роки. У нас зараз кожен корт зайнятий 12 годин на добу. 15 годин — це стеля.
Економіка зараз сильно погіршилася, бо немає світла — працює генератор. У нас велике приміщення, генератор з'їдає 60% прибутку. Але така ситуація, сподіваюся, буде не завжди.
Рентабельність цього бізнесу зараз достатньо хороша.
— Скільки зараз коштує годину?
— 1300 гривень. Фактично як корт, але там менше площі. Плюс корт граєш один або вдвох, а падел дуже багато грають 2×2. Більше людей. Я думаю, що на дистанції підіймемо ще ціни. Ринок точно може платити. 400 гривень із людини, думаю, можна брати.
— Хто типовий гравець у падел в Україні, зокрема в Києві?
— Переважно це айтівці: не лише розробники, а й менеджмент, люди з різних диджитал-напрямів. Також багато самозайнятих підприємців.
— Падел — це тільки Київ?
— Ні. Клуби вже є в Одесі, Львові, Івано-Франківську, здається, навіть біля Ужгорода. Часто це виглядає так: власник сам починає грати, захоплюється й вирішує відкрити клуб.
— Чи грають у падел українські селебріті?
— Так. Андрій Шевченко грає системно й навіть відкрив клуб із партнерами. Також грають деякі тенісистки. І ще — Олександр Усик теж грає в падел.
— Якщо я хочу почати грати, що мені потрібно купити?
— По-хорошому — нічого. Спортивна форма й бажання грати. У клубі зазвичай дають ракетку та все необхідне.
— В Україні є турніри з паделу?
— Так, і дуже багато. Турніри проходять майже щодня. Наприклад, у клубі Club 22 регулярно організовують турніри, зокрема жіночі. Моя дружина Анастасія керує клубом безпосередньо та проводить регулярно жіночі турніри Sheplay. Вони тематичні, з дрес-кодом, музикою, дуже атмосферні. Тож запрошуємо всіх дівчат!
