Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна фактично розпочала експорт власного озброєння та військових технологій. Розповідаємо, що піде на експорт, хто й що продаватиме і скільки вдасться заробити.
Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна фактично розпочала експорт власного озброєння та військових технологій. Розповідаємо, що піде на експорт, хто й що продаватиме і скільки вдасться заробити.
«Сьогодні ми відкриваємо експорт. У Європі у 2026 році буде вже десять експортних центрів. Це й Балтійські країни, і країни Північної Європи. У 2026-му працюватимуть десять представництв. У середині лютого ми побачимо виробництво наших дронів у Німеччині. Я прийму перший дрон. Це лінія, яка працює. У Британії діють виробничі лінії. Це все наші українські технології», — зазначив президент.
«Ми просто у війні, і ще не всі компанії відчувають такий простір свободи, що можуть заходити на всі інші ринки», — додав Зеленський.
Він додав, що зараз безпека Європи побудована на технологіях і на дронах. То ж Україна уже має кілька різних проєктів, які базуватимуться здебільшого на українських технологіях і українських спеціалістах.
За словами президента, у 2026 році в Європі працюватимуть 10 експортних центрів. «Безумовно, нам це потрібно — для нашої держави, для наших військових… Є запит від Міноборони, є відповідний об'єм, а все інше — можете експортувати, заробляти гроші, ділитися з партнерами, розвивати цей напрямок», — підкреслив очільник держави.
Раніше dev.ua повідомляв, що Україна готує контрольований експорт озброєння: до кінця 2025 року мають запрацювати експортно-імпортні платформи в Європі, США та на Близькому Сході. Вторговані кошти підуть на закупівлю й виробництво найдефіцитніших систем, насамперед ППО й боєприпасів. Ініціатива передбачає запуск «ключових елементів» системи до кінця року.
Заступниця міністра оборони Анна Гвоздяр повідомила, що доходи від експорту скеровуватимуться на дефіцитне озброєння і розвиток пріоритетних технологій. Вона також оцінила виробничий потенціал сектору дронів і ракет у $35 млрд на наступний рік.
За оцінками учасників ринку, у профіциті морські дрони, засоби РЕБ/РЕР, наземні роботизовані комплекси, акустичні сенсори та БПЛА різних типів, передусім FPV. Найімовірніші стартові напрямки експорту — ПТРК і морські дрони. Кінцеві переліки та строки визначатиме Міноборони з урахуванням потреб ЗСУ.
Деталі механізму поки не розкриваються з міркувань безпеки. На рівні процесу очікується збереження чинної системи дозволів через Міжвідомчу комісію при РНБО та Держслужбу експортного контролю. Це має розподілити ризики й пришвидшити типові кейси. Міністерство економіки відповідає за експортний контроль; разом із партнерами готують майданчики для спільних виробництв та технологічного трансферу.
Вихід на зовнішні ринки потребує відповідності європейським стандартам і відмови від чутливих комплектуючих, зокрема китайських. Додайте конкуренцію з глобальними гравцями на ринках БПЛА та РЕБ, і стане зрозуміло, чому виробникам доведеться швидко підтягувати сертифікацію, логістику та сервіс.
Про необхідність експорту президент заявив 6 жовтня на форумі DFNC3. Уряду доручено запустити платформи до кінця року. Торік галузь скаржилася на недозавантаження через брак довгих держконтрактів; контрольований експорт має частково закрити цю прогалину та перетворити надлишок окремих номенклатур у ресурси для ППО, 155-мм боєприпасів та вибухових речовин, яких бракує на фронті.
За даними Української ради зброярів, 94,4% виробників зброї готові до відкриття експорту своєї продукції. Вони можуть виробляти більше зброї, ніж держава здатна профінансувати.
У Національній асоціації підприємств оборонної промисловості України (NАUDI) розповідали, що відкриття експорту військової продукції може стати стратегічним кроком для посилення економіки країни.
«Зараз із питанням масштабування виробництва може конкурувати хіба що питання його фінансування», — розповів сказав голова комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха.
NAUDI зазначила, що експорт військової продукції може принести державі до $2 млрд додаткових податкових надходжень за півтора року.
Частина ринку готова прийняти державну участь як фасилітацію, але за дуже чітких рамок. Михайло Рудомінський (Himera) наголошує, що такі експортні представництва можуть бути корисними лише як інструмент довіри та контролю кінцевого користувача, але, за його словами «вони не підміняють ролі самого виробника, який залишається ключовим у технічному, інженерному та комерційному супроводі контракту». І додає, аби уникнути затримок чи зайвої бюрократії має бути чіткі публічні критерії, зрозумілі процедури та механізми відповідальності.
Що ж до ризиків надмірного обмеження — на цьому сходяться одразу кілька експертів. Представництва можуть почати втручатися в бізнес-процеси самих виробників, і стати просто обтяжливими посередниками, якщо зможуть впливати на умови контрактів та мати доступ до фінансових потоків.
«Якщо ці офіси матимуть доступ саме до грошових потоків і до фінансових умов, існує великий ризик перетворити ці установи на все тих же спецекспортерів, які раніше у нас були обов’язковими і просто нав’язували свої умови», — вважає СЕО компанії «Квертус» Ярослав Філімонов.
Зайва бюрократія заважає й виробникам засобів військового захисту.
«Ми повністю розуміємо й підтримуємо право держави знати, що саме експортується з її території і імпортується. Це нормальна міжнародна практика. Але бюрократичні бар'єри та складні ліцензійні процедури для нашої категорії продукції — засобів захисту, а не ураження — не мають логічного обґрунтування», — каже засновник компанії «Українська броня» Дмитро Хвиля.
