Чому вищий глобальний рейтинг індексу означає менше свободи для філіппінської преси

Філіппіни піднялися на 114-е місце серед 180 країн у Світовому індексі свободи преси 2026 року, що є незначним покращенням порівняно з 116-м місцем минулого року. На перший погляд це виглядає як прогрес. Однак дані розкривають похмурішу реальність: фактичний бал країни знизився з 49,57 до 46,79.

Reporters Sans Frontières (RSF, або «Репортери без кордонів») називають країну однією з найнебезпечніших у світі для медіапрофесіоналів.

Підйом на дві позиції відбувся не тому, що ситуація покращилася, а тому, що решта світу погіршилася. RSF повідомляє, що глобальна свобода преси перебуває на найнижчому рівні за 25 років.

У 2026 році більш ніж половина країн світу зафіксувала зниження балів або потрапила до категорій «складна» чи «дуже серйозна» за свободою преси. По суті, Філіппіни піднялися, оскільки деградували повільніше за своїх сусідів.

Зокрема, зниження показника свободи преси на Філіппінах було зумовлене значним погіршенням показників безпеки та економічної стабільності. (ЧИТАТИ: Філіппіни посідають 114-е місце у Світовому індексі свободи преси 2026 року)

Ярлики «червоної загрози» та безкарність

Зниження показника безпеки з 61,57 до 54,03 відображає перехід від більш відкритої війни проти медіа попереднього десятиліття до більш прихованої та адміністративної форми насильства, яку сьогодні застосовують проти місцевих журналістів.

Незважаючи на зміну адміністрації, держава продовжує називати журналістів терористами. Ця практика робить репортерів мішенями: проти них висуваються сфабриковані звинувачення, щоб замовчати їхнє висвітлення порушень прав людини щодо маргіналізованих верств населення.

Особливо ретельно відстежують тих, хто працює в мережі Altermidya, яка складається з незалежних і прогресивних медіаорганізацій, установ та окремих осіб.

Показовим прикладом є справа Frenchie Mae Cumpio, яку після шести років ув'язнення 22 січня засудили за фінансування тероризму — вирок, який RSF засудила як «фіктивний».

Розслідування організації у її справі виявило матеріали, «сповнені суперечностей», і сфабриковані докази, які, на думку обвинувачення, були «погано сконструйовані» та спрямовані на засудження журналістки за її роботу.

У поточному аналізі стану свободи преси в країні досі відчувається тінь різанини в Магіндана 2009 року. Президентська цільова група з питань безпеки ЗМІ була названа такою, що «не здатна покласти край жорстокому циклу насильства проти журналістів».

Політичні монополії в медіа

Економічний показник є найнижчим за категоріями на Філіппінах — лише 34,5. RSF повідомляє, що це відображає зростаюче злиття бізнес-інтересів і політичних амбіцій.

Медіаринок поглинається політичними династіями: у звіті наголошується на розширенні впливу Villar Group та Prime Media, пов'язаної з колишнім спікером парламенту Мартіном Ромуальдесом.

Захисники свободи преси попереджають, що така концентрація власності серед високопосадовців та їхніх родин загрожує незалежності редакцій і редакційній політиці.

Поки медіаструктури столичного регіону консолідують владу, регіональні видання, зокрема Sunstar Baguio та Visayan Daily Star, продовжують стикатися з фінансовими труднощами. 

За даними RSF, хоча інтернет і соціальні мережі надають простір для роботи незалежних медіа, їхня економічна життєздатність є «невизначеною» на ринку, який дедалі більше контролюється політичними та бізнес-інтересами.

Свобода преси на найнижчому рівні за чверть століття

Виклики, з якими стикається філіппінська преса, є частиною ширшої та більш тривожної глобальної тенденції. Вперше в історії індексу RSF більше половини з 180 досліджених країн і територій потрапили до більш «червоних» категорій, що відображає загальносвітове розмивання права на інформацію.

У глобальному масштабі правовий показник зазнав найрізкішого падіння за минулий рік, що означає: закон дедалі частіше використовується як інструмент репресій, а не захисту. Ця тенденція є головним чинником загального погіршення свободи преси.

Починаючи з 2001 року, RSF повідомляє, що обмежувальні правові арсенали та політика національної безпеки дедалі більше розширюються для виправдання «криміналізації» журналістики.

Це справедливо навіть для країн, які на папері є демократіями. Ця правова спіраль особливо помітна в Америці, де Сполучені Штати опустилися на сім позицій у рейтингу 2026 року.

Тим часом кілька латиноамериканських країн продовжують занурюватися в цикли насильства та державної цензури.

Індекс 2026 року спирається на два полюси, які ілюструють нерівність у глобальному медіасередовищі. Норвегія є світовим еталоном і залишається найвільнішим медіапростором у світі з балом 92,72. Вона підтримує цю позицію завдяки надійному правовому захисту та редакційній незалежності.

На протилежному кінці знаходиться Еритрея з балом 10,24, що представляє повну відсутність свободи преси та «дуже серйозне» середовище медіарепресій.

Ілюзія покращення

Для Філіппін ці глобальні показники дають тверезий контекст. Дані 2026 року показали, що країна наразі перебуває лише в 6,79 балах від падіння до «дуже серйозної» червоної зони, призначеної для умов тотальної медіарепресії. Це малює медіапростір, який технічно піднімається в рейтингу, але насправді не відновлюється.

Крім фізичних і правових загроз, у звіті також зазначається, що країна тоне в цифровому шумі, де інформаційний простір перетворився на поле бою фейкових акаунтів, що використовуються для поширення дезінформації.

Під час виборчої кампанії 2025 року аналіз Cyabra показав, що 45% онлайн-обговорень виборів походили від ботів і фейкових користувачів. Це стрімке поширення дезінформації надзвичайно ускладнює доступ фактологічної незалежної журналістики до широкої аудиторії, оскільки правда постійно витісняється пропагандою.

Поки країна наближається до тотальної медіарепресії, найближчі кілька років визначать, чи зможе незалежна журналістика витримати сукупний тиск забрудненої цифрової екосистеми та економічної невизначеності.

Відповідно до індексу RSF, відсутність структурних реформ щодо медіавласності та правового ставлення до журналістів свідчить про те, що відносне зростання країни в рейтингу може бути тимчасовим і здатне призвести до подальшого падіння. – Rappler.com